Блогери та коти
Котів я не люблю, у мене жорстка алергія. З дитинства, аж до астматитчних нападів. Але здалеку дивитись можу, вони дійсно кумедні та витончені. Я навіть відео з котиками дивлюся інколи, вони естетично бездоганнні. Пригадати хоча б чорного кота, який скидає склянку зі столу, а потім позіхає на всю пащу, бо котику нудно.
В багатьох блогерів є коти, в багатьох вони лізуть у кадр. Можна багато чого побачити, якщо не тільки слухати слова.
Коти Шейтельмана -- ізраїльтянина, що живе у Києві всю війну і під час обстрілів веде стрими, іноді навіть з-під столу, бо страшно, -- з'вляються у кадрі з власної волі. Вони вилазять на диван позаду свого хазяїна і, схоже, чітко розуміють, де треба лягти, щоб потрапити на відео хоча б вухом. Вони приходять самі по собі та йдуть самі по собі, по-котячому.
І це приємно бачити, бо я пам'ятаю, як зі своїми котами поводилася Латиніна, коли я ще її дивилася. Вона тягла їх до крісла, щоб вони були в кадрі -- навіть якщо це не входило у котячі плани на той момент. Латиніна тоді була чи не єдиною з популярних навколополітичних блогерів, хто використовував котів, це дійсно давні відоси. Але тепер я бачила багато і можу порівнювати.
Руслан Лєвієв кота майже не показує, але часто різко просить його замовкнути, коли той нявчить під час запису. Нащо тримати тварину у тому ж приміщені, де працюєш, якщо вона тобі аж настільки заважає? чи ви знімаєте у вашингтонській общязі і інших приміщень в хазяїна просто нема? Все одно міг би не гарчати так на звіра. Тим більше, що не дуже воно й діє.
Яковина плакав у кадрі за своїм попереднім котом і я вважаю, що це нормально. Ми живемо із своїми тваринами, ми любимо їх, вони дарують нам ємоції, свою дружбу і відданість, то чому ж не вшанувати пам'ять. Яковина з дружиною прожили без кота день чи два, зрозуміли, що то не життя, й узяли одразу двох кошенят, хлопча й дівчисько. Тепер ці двоє зрідка лазять по Яковині у кадрі і можна бачити, як вони ростуть.
Але найкраща кішка, як на мене, у Полонського. Це той, що гуляв Києвом і показував, що нормальне життя не припиняється попри обстріли. Горять ліхтарі, працюють кафе та крамниці, ходять люди і продовжується рух. Полонський -- не для інтелекту, він для настрою, гарної емоції, стриманого оптимізму. А його кішка ще та продумана тварюка. Вона сідає коло тієї його руки, що не зайнята компьютерною мишею і час від часу торкається господаря лапою, щоб не припиняв гладити і чесати. Кішку, видно постригли на літо, бо в тому хутрі в Києві здохнути можна, там персидська кров. Голову не стригли, це зайвий стрес. Але що змогли для тваринки зробили, а на зиму знову відросте.
Коти Латиніної не дуже мені подобалися, бо їх, схоже, перегодовували. Може саме для того, щоб, попоївши, вони спокійніше лежали в кадрі.
Левієвського кота шкода, бо мені шкода майже всіх, на кого при мені гримають. Тим більше, що кіт це не примхлива панянка і він не придурюється, тож якщо нявчить, то йому дійсно щось потрібно.
Коти Шейтельмана під час особливо гучних обстрілів підбираються ближче до господаря, пересуваючись підлогою по-пластунськи, і це аж розчулює. Що ж, страшно усім.
Полонський веде зі своєю кішкою діалог... принаймні, реагує на її репліки (а не гарчить, як Лєвієв) і точно читав Джерома К. Джерома, який писав про реакцію кішок на брехню.
І не в останню чергу завдяки своєму ставленню до котів Шейтельман і Полонський проживуть у моєму списку на відтворення довше, аніж протрималася Латиніна. Звісно, у її випадку справа не тільки у відвертому використанні тварин. Та це було однією з останніх крапель.
Ми, люди, достатньо сильні і можемо бути небезпечними. І нас, серед іншого, характеризує наше ставлення до слабших істот: дітей, тварин, рослин.
(Я думаю зараз про безкінечні відео з фронту, де бійці ЗСУ то рятують корову, що застрягла на паркані, то годують лисеня, то рятують перегузню, то бігають від розлюченої гуски.
І про інші репортажі, де носії "вєлічайшей культури" розстрілюють, як на сафарі, корів... цілими фермами, і кидають гнити, де ці "асвабадітєлі" вбивають страусів, розкрадають єнотів, тягаючи їх за хвіст вниз головою, прив'язують міни до котів).
Висновків писати не буду, я іноді ще пам'ятаю, що для висновків потрібні досліди та статистика.
Але право спостерігати і накопичувати спостереження має кожен і цього не припинити.
В багатьох блогерів є коти, в багатьох вони лізуть у кадр. Можна багато чого побачити, якщо не тільки слухати слова.
Коти Шейтельмана -- ізраїльтянина, що живе у Києві всю війну і під час обстрілів веде стрими, іноді навіть з-під столу, бо страшно, -- з'вляються у кадрі з власної волі. Вони вилазять на диван позаду свого хазяїна і, схоже, чітко розуміють, де треба лягти, щоб потрапити на відео хоча б вухом. Вони приходять самі по собі та йдуть самі по собі, по-котячому.
І це приємно бачити, бо я пам'ятаю, як зі своїми котами поводилася Латиніна, коли я ще її дивилася. Вона тягла їх до крісла, щоб вони були в кадрі -- навіть якщо це не входило у котячі плани на той момент. Латиніна тоді була чи не єдиною з популярних навколополітичних блогерів, хто використовував котів, це дійсно давні відоси. Але тепер я бачила багато і можу порівнювати.
Руслан Лєвієв кота майже не показує, але часто різко просить його замовкнути, коли той нявчить під час запису. Нащо тримати тварину у тому ж приміщені, де працюєш, якщо вона тобі аж настільки заважає? чи ви знімаєте у вашингтонській общязі і інших приміщень в хазяїна просто нема? Все одно міг би не гарчати так на звіра. Тим більше, що не дуже воно й діє.
Яковина плакав у кадрі за своїм попереднім котом і я вважаю, що це нормально. Ми живемо із своїми тваринами, ми любимо їх, вони дарують нам ємоції, свою дружбу і відданість, то чому ж не вшанувати пам'ять. Яковина з дружиною прожили без кота день чи два, зрозуміли, що то не життя, й узяли одразу двох кошенят, хлопча й дівчисько. Тепер ці двоє зрідка лазять по Яковині у кадрі і можна бачити, як вони ростуть.
Але найкраща кішка, як на мене, у Полонського. Це той, що гуляв Києвом і показував, що нормальне життя не припиняється попри обстріли. Горять ліхтарі, працюють кафе та крамниці, ходять люди і продовжується рух. Полонський -- не для інтелекту, він для настрою, гарної емоції, стриманого оптимізму. А його кішка ще та продумана тварюка. Вона сідає коло тієї його руки, що не зайнята компьютерною мишею і час від часу торкається господаря лапою, щоб не припиняв гладити і чесати. Кішку, видно постригли на літо, бо в тому хутрі в Києві здохнути можна, там персидська кров. Голову не стригли, це зайвий стрес. Але що змогли для тваринки зробили, а на зиму знову відросте.
Коти Латиніної не дуже мені подобалися, бо їх, схоже, перегодовували. Може саме для того, щоб, попоївши, вони спокійніше лежали в кадрі.
Левієвського кота шкода, бо мені шкода майже всіх, на кого при мені гримають. Тим більше, що кіт це не примхлива панянка і він не придурюється, тож якщо нявчить, то йому дійсно щось потрібно.
Коти Шейтельмана під час особливо гучних обстрілів підбираються ближче до господаря, пересуваючись підлогою по-пластунськи, і це аж розчулює. Що ж, страшно усім.
Полонський веде зі своєю кішкою діалог... принаймні, реагує на її репліки (а не гарчить, як Лєвієв) і точно читав Джерома К. Джерома, який писав про реакцію кішок на брехню.
І не в останню чергу завдяки своєму ставленню до котів Шейтельман і Полонський проживуть у моєму списку на відтворення довше, аніж протрималася Латиніна. Звісно, у її випадку справа не тільки у відвертому використанні тварин. Та це було однією з останніх крапель.
Ми, люди, достатньо сильні і можемо бути небезпечними. І нас, серед іншого, характеризує наше ставлення до слабших істот: дітей, тварин, рослин.
(Я думаю зараз про безкінечні відео з фронту, де бійці ЗСУ то рятують корову, що застрягла на паркані, то годують лисеня, то рятують перегузню, то бігають від розлюченої гуски.
І про інші репортажі, де носії "вєлічайшей культури" розстрілюють, як на сафарі, корів... цілими фермами, і кидають гнити, де ці "асвабадітєлі" вбивають страусів, розкрадають єнотів, тягаючи їх за хвіст вниз головою, прив'язують міни до котів).
Висновків писати не буду, я іноді ще пам'ятаю, що для висновків потрібні досліди та статистика.
Але право спостерігати і накопичувати спостереження має кожен і цього не припинити.
no subject
no subject
no subject
Но война, критические ситуации развязывают руки подлецам, они перестают контролировать свои худшие черты
no subject
Теперь плеваться хочется, конечно. Но должны были годы пройти.
no subject
no subject
no subject
Лєвієва не слухаю тому, що мене дратує його манера розмови. Накі слухаю, та Віталія Портникова. Не знаю, чи є в них вдома тварини.
no subject
За Портнікова не скажу, мені важко його слухати. Не виключаю, що це тому, що він проговорює забагато болісних речей, мені емоційно важко.
no subject
no subject
no subject
Один из героев нашего времени - кот Степан из Харькова https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD_(%D0%BA%D1%96%D1%82)
no subject
no subject
"Нащо тримати тварину у тому ж приміщені, де працюєш, якщо вона тобі аж настільки заважає?"
Тому що фіг їх виставиш, їм цікаво.
Чоловік завжди на важливі відеодзвінки котів виствлчє з кімнати, вони обурюються, виють, скребуться, стрибають на ручку дверей.
Їх фундаментальні права на вільне пересування порушили.
no subject
no subject