Ну що ж, щодо "не помічали". В мене є блоги, де я роблю огляд новин з 2015 року. Бо у 2014 в мене ще не було розуміння, як фільтрувати інформацію і як взагалі жити з тим, що відбувається. Др тями мене привів пан Професор, Царство йому Небесне. Ще трохи Бабченко, Луганський, Таня Адамс, інші - ви знаєте всі ці імена. Потім до цього додався блог з історії, яку я взагалі не знаю, бо радянська школа не ставилаа собі за мету вчити людей, тим більше казати якусь правду... вона й на прямі запитання відповідати не вважала за потрібне. Тож для себе і читачів, які у схожому становищі, я вела ще й його. Ще до мене дійшло, що події відбуваються не тільки в історичному контексті, а й в культурному. Тож треба знати щось і про літературу, і про сучасних авторів, і про візерунки вишиванок та писанок, і про пісні, в тому числі -- вкрадені і ще багато, багато чого. Культурологія. І кожного разу після подібного відкриття я створювала блог, в якому б можна було для себе і для інших якось заштриховувати деякі з білих плям у моїй освіті. Тепер вже більш-менш зрозуміло, що вона з таких плям здебільшого в мене й чкладається... ну, хоча б української навчили худо-бідно. Не знаю вже, жалкувати за тим чи ні, але живий журнал цієї зими вирішив таки забанити мене по айпі, тож дзеркала моїх дрим-сторінок там накрилися. Та й робота стала призупинятись, спочатку через проблеми зі світлом, потім тому, що трохи накрила втома. Але сили відновляться, не перший раз.
Щодо емоцій. Вони були і є завжди, з осіні 2013 року. Якщо їх немає чи майже немає у цьому блозі з моїми дибрами, то це свідома позиція. Тож судити по тутешніх моїх текстах про моє реальне емоційне життя не варто. Навіть якщо вам дуже хочеться.
Я беру газету в дісевенів і роздаю її людям. Я жертвую гроші на ЗСУ, хоча в мене нема роботи чи іншого власного доходу. Те ж робить моя дитина, хоча студенту не дуже просто заробляти та й платять копійки. Мій чоловік за свої кошти купує і передає снарягу для тероброни.
Так, я розумію, що вам потрібно кудись виплеснути злість, але ви попали не за тою адресою.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Date: Sunday, 29 May 2022 13:36 (UTC)Ну що ж, щодо "не помічали". В мене є блоги, де я роблю огляд новин з 2015 року. Бо у 2014 в мене ще не було розуміння, як фільтрувати інформацію і як взагалі жити з тим, що відбувається. Др тями мене привів пан Професор, Царство йому Небесне. Ще трохи Бабченко, Луганський, Таня Адамс, інші - ви знаєте всі ці імена.
Потім до цього додався блог з історії, яку я взагалі не знаю, бо радянська школа не ставилаа собі за мету вчити людей, тим більше казати якусь правду... вона й на прямі запитання відповідати не вважала за потрібне. Тож для себе і читачів, які у схожому становищі, я вела ще й його.
Ще до мене дійшло, що події відбуваються не тільки в історичному контексті, а й в культурному. Тож треба знати щось і про літературу, і про сучасних авторів, і про візерунки вишиванок та писанок, і про пісні, в тому числі -- вкрадені і ще багато, багато чого. Культурологія.
І кожного разу після подібного відкриття я створювала блог, в якому б можна було для себе і для інших якось заштриховувати деякі з білих плям у моїй освіті. Тепер вже більш-менш зрозуміло, що вона з таких плям здебільшого в мене й чкладається... ну, хоча б української навчили худо-бідно.
Не знаю вже, жалкувати за тим чи ні, але живий журнал цієї зими вирішив таки забанити мене по айпі, тож дзеркала моїх дрим-сторінок там накрилися. Та й робота стала призупинятись, спочатку через проблеми зі світлом, потім тому, що трохи накрила втома. Але сили відновляться, не перший раз.
Щодо емоцій. Вони були і є завжди, з осіні 2013 року. Якщо їх немає чи майже немає у цьому блозі з моїми дибрами, то це свідома позиція. Тож судити по тутешніх моїх текстах про моє реальне емоційне життя не варто.
Навіть якщо вам дуже хочеться.
Я беру газету в дісевенів і роздаю її людям. Я жертвую гроші на ЗСУ, хоча в мене нема роботи чи іншого власного доходу. Те ж робить моя дитина, хоча студенту не дуже просто заробляти та й платять копійки. Мій чоловік за свої кошти купує і передає снарягу для тероброни.
Так, я розумію, що вам потрібно кудись виплеснути злість, але ви попали не за тою адресою.