щастя це норма

Дякую Вам, друзі!

Ви дуже, дуже допомогли. Я навіть сплю тепер, як людина, бо до того сіпалася: що ми будемо їсти? як ми будемо жити?

Ви зробили велике діло для мене і моєї родини.

ДЯКУЮ ВІД УСЬОГО СЕРЦЯ!

Дрони ходять над будинком як трамваї. Дійсно здається, що влетить у вікно.
Звук огидний. Спочатку доводив до жаху, тепер просто злить.
Якщо дуже голосно - йду у ванну кімнату, там типу три стіни до вулиці.

Серце б'є у вуха всю добу і нема різниці, рухаюсь, чи лежу. Тож рухаюсь, перу, готую, мию посуд.
Тобто перу і мию руками, бо пральна машина здохла, а посудомийку батько забрав до села. Він нею не користується, бо насос воду в хату не тягне, але йому видніше.

Моєї активності вистачає десь годин на шість у кращому разі, весь час крім цього я сплю.
З весною може, стане краще. Може, вийду ще на вулицю (у тому році не була).
Подивимось.

В Чернигове сегодня особенно громко и взрывы один за одним.

"Понад добу блукав у лісі: на Чернігівщині розшукали пенсіонера, який пішов по гриби"

не замерз
не підірвався на мінах
не вперся у Білорусь (хрін би вони його потім віддали)

Три виграші у лотерею за один раз.

Господи, ти усіх дурних так любиш?

Со времени появления университетов, академий и других высших учебных заведений сопротивление действующей власти стало зарождаться и шириться не только в рабочих кварталах и на сельских сходках, но и в аудиториях. Неизбежно, конечно: мы молоды, мы образованы, у нас дохрена сил, мы знаем, как надо изменить мир - ну так мы его сейчас! Ну или власть выкидывает что-то из ряда вон и тогда опять-таки студенты: да что ж вы творите, вообще обнаглели, мы люди или кто?

Наверно, с этим ничего невозможно сделать - если хотеть это искоренить. То есть это не уничтожить.

Но если не искоренять, а извращать, то кое-что сделать можно. "Не можешь предотвратить - возглавь".
И вот тут-то и нужен Масляков. Работая четко на стыке эстрады и политтехнологий, учитывая рекомендации цк, чк и модные веяния извне (музыку-то надо где-то брать приличную для пародий) он начал квн и прикончил все остальное.
Давая стравить пар и время от времени даже удивиться остроте шутки он пустил весь студенческий движняк в беззубое и безопасное русло.

Я думаю, можно даже говорить о том, что процентов 20-30 успешного удержания власти на росии нынешними старцами, которых так и не сменила молодежь - это именно усилия и заслуга Маслякова. Нефть, деньги, чк и Масляков. Эрнст тоже не ангел, но он в общем и целом, а вот по молодежи - Масляков.

Проклинать не буду, толку-то - помер уж. Но мне важно понимать, какого рода дрянь это была.

Як вони здогадалися, що те цуценя вовк?

- воно не їло каші
- воно не гавкало
- воно високо стрибало
- воно хотіло з'їсти кішку

https://www.youtube.com/watch?v=LXgNyKIyHzo

З точки зору просвіти маю намір купляти книги одразу парою примірників. Або й більше, якщо бюджет колись дозволить. Тому що повного лайна я не купляю, осідати в знайомих та друзів буде щось корисне.

Не кажучи вже про те, що Дональд Шимода не вимагав повернення довідника.

В biber551 важливий збір на ЗСУ ось тут: https://biber551.dreamwidth.org/68783.html

А thurbo іде на фронт - https://thurbo.dreamwidth.org/264444.html

таки повішу тут всій комент щодо сабжу )))

*

Как-то раз задумали украинцы взорвать северный поток. И Залужный даже придумал и Зеленский даже разрешил. Но потом Зеленскому позвонили из ЦРУ и все запретили. Зеленский позвонил Залужному и тоже все запретил. Но Залужный не выполнил приказ и вообще не смог дозвониться террористам, которые уже ушли на дело.

Как планировалась операция:

как-то раз украинские бизнесмены пили вместе с украинскими военными. Почему-то не в бане, но уже хорошо. В процессе распития крепких напитков бизнесмены решили, что неплохо бы подорвать северный поток. К столу пригласили ошивавшегося тут же Залужного, сказали, что деньги не проблема, вот только надо взорвать северный поток.

Водка есть, чего не хватает? Правильно, девушек.

Шесть человек на яхте поплыли к северному потоку. Чтобы это было похоже на встречу друзей, один из этих шестерых - женщина 30 лет. Ну то есть пять мужиков и одна эта. После чего, обманув всех, они приблизились к месту проведения операции, где водолазы стали попарно спускаться, закладывая, видимо, взрывчатку, причем барышня спускалась тоже.

Бабах.

В общих чертах :)

Волкодава нафіг, радянську соціологію-психологію нафіг, як обслуговувати чоловіка та дітей нафіг, як плести салфеточки на сервантики нафіг, норбекових-лазарєвих нафіг, піонерію нафіг, Крапівіна нафіг, рускіє говори нафіг, рускіє празднікі нафіг, історію російського імператорського двору нафіг, нєвський проспект нафіг, арбат нафіг.

В ідеалі мають залишитись тільки книжки українською та англійською (німецькою, чеською і тд.) мовами. Без російської. Тож нагально потрібен український переклад Джерома, бо то моє святе письмо, книжка цілком з однієї правди.
Також українською потрібні Лондон, Амаду, Діккенс (весь!), Грегорі Макдональд, Сід Флейшман, Шекспір, Дефо, Дюма, Грем Грін, Марк Твен і десятки інших авторів.

А у мене ж і без цього багато усіляких хоббі. Тепер ще й це... Я ніколи не матиму часу на нудьгу. І помру посеред синтезу рунічної системи з числами Фібоначчі.
І це теж щастя.

Знов тривога, за сьогодні вже друга, по небу повзають шахеди (https://alerts.in.ua/).
Але це все одно особливий день та особливий настрій.
Рекомендую - https://jonathan-simba.dreamwidth.org/296068.html
Це відео теж звідти.

https://youtu.be/1IQJefJt_ro?si=-mDYbfzSMRY4BZu2

-- Вночі окупанти атакували Чернігівщину "шахедами", тривога у ніч на 4 липня тривала понад 5 годин. Є влучання в один із об’єктів енергетичної системи -- https://censor.net/ua/n3498000

-- Центральна влада заблокувала допомогу Чернігову від Києва на будівництво фортифікацій, - секретар Київради
Уряд заблокував допомогу Чернігову від Києва на будівництво додаткових фортифікацій. Таким чином центральна влада перешкоджає містам оборонятися від наступу Росії та допомагати одне одному -- https://censor.net/ua/n3495725

-- 4 червня на фронті в боях за Україну загинув колишній гравець чернігівського "Буревісника-ШВСМ" Андрій Педора -- https://censor.net/ua/p3493449

-- Чернігівський драмтеатр закривають на невизначений термін через мобілізацію акторів та працівників -- https://censor.net/ua/n3491554


Цікаві питання з нашої реальності: чого захід чекає з тими літаками?
Чудово пам'ятаю репортажі з США про американських пілотів, готових летіти в Україну.
Те саме - з Франції, неодноразово.
Ми повинні тут усі загинути і все позачиняти, щоб це, нарешті, трапилося і рішення було прийняте?

Зрозумійте цю новину правильно: ми - не столиця, ми маленьке місто. Цей театр не просто головний, він майже єдиний. Ще є Молодий Театр і це майже все. Далі тільки по кутах скрібти, що є ще маленька філармонія. А це вже точно все, все інше - аматори.

Кілька місяців не читала френдів, не могла. Могла тільки новини і побут, хатні справи.

Якщо хтось з вас хоче, щоб я почитала важливі для вас записи - приймаю посилання від вас у необмеженій кількості. Тепер я можу читати, бо

наскільки ж мені стало легше просто від того, що Дигер знов жартує!
і що знов пішли якісь натяки на наші звичні родинні теми для жартів. Так, ми давно розійшлися, але всі ці роки розмовляємо і по телефону і у гостях і завжди із жартами і шпильками. І ось це повертається.

Тепер я розумію, чому Грегорі МакДональд (автор детективів) через свого персонажа говорив, що рятувати треба почуття гумору людини і це теж є засіб порятунку.

Дуже холодна ніч і я думаю про людей, у яких ще нема хоча б фанери замість винесених через обстріл вікон, і немає можливості увімкнути обігрівач, бо електрики нема - теж через обстріл.

18 квітня у Чернігові оголошено Днем жалоби. На зараз відомо про 17 загиблих та 78 постраждалих.
З тих 17 двоє померли вже в лікарні. Маємо 40 госпіталізованих людей, 3 постраждалі дитини. Кров чернігівці зібрали і запас навіть був у момент прильоту.

Це були три "Іскандери", що їх зображення так любили носити на цицьках російські "зірки".

Для мене є наслідки, наприклад: коли через півдоби ввечері, вже по темряві, знов завила сирена, я геть забула, де в квартирі на стіні вимикач. Свекруха не може змусити себе поїсти, вмовляю по телефону, бо там чутливий шлунок, голодувати їй не можна. Діти у школах (вони в нас туди реально ногами ходять) поперелякувалися, ну все інше, можна собі уявити, щоб я не розписувала тут ниття. Уся країна так живе.

Дигеру написали, що нас не торкнулося, щоб він хоча б за тил не переживав. Але він ще не читав те повідомлення. Ми вже так звикли, на це й дивимось: прочитав - значить вмикав телефон і заходив - значить живий.

Свет почти не выключают, но моей активной энергии хватает только на дуолинго и пожрать приготовить иногда. Сижу или лежу, дышу с трудом, хотя и не курю с декабря.

Как раз сегодня по городу прилетело с утра, все дома волной встряхнуло, хотя до нас километров 10 от места падения - обломки сбитой ПВО ракеты падали на дома. Без жертв, только одного пса убило во дворе частного дома. Повреждено 23 одноэтажных дома (крыши посносило), одна многоэтажка (окна повынесло), 4 магазина раздолбано.

У студента сессия, сдает нормально. Уверена, что он мог бы лучше, если б думал только об учебе. А так то продукты подешевле по городу ищет, то мне по хозяйству помочь, то бабушке картох с базара притащить, такое.

Люди, ви круті.
До мене весь час приходить студент і розказує, що оте прийшло і ще оце прийшло, а потім ще і знову!

І для мене це кожного разу як диво. При вже сформованій звичці до поганих новин - і отаке.
Настрій моментально змінюється.

Мені завжди буде цікаво точно знати, хто ж з вас хто, бо нікнейми тут не схожі на імена там. Ну хоч у приватні напишіть, чи як? Дуже прошу.

Сегодня играли со студентом в игру: он говорил мне названия стран Европы, в произвольном порядке, а я ему рассказывала, что мне (или при мне) говорили о них в детстве.
Отличное получилось погружение в контекст.
Исходные данные: девочка среди пенсионеров, провинция, город отставных военных, русский язык, северо-восток усср, восьмидесятые.

- Венгрия?
- Большие молодцы, соцлагерь, наши друзья, все путевки туда, хорошее дело, мы не ездили, но отличные люди.
- Болгария?
- Тоже молодцы, наши люди, союзники наши, если что, море.
- Югославия?
- Да кто их знает, мебель вроде хорошая, а так не знаю, соцлагерь вроде.

Тут же выяснилось, что это не игра. Во всяком случае, для меня. Внезапно, но закономерно это стало способом быстро провалиться в сумеречное сознание советского человека, в его представления об окружающем мире... какой же это кошмар.

- Польша?
- Ляхи, ой ляхи, вредные, жадные, частники, предприниматели, в соцлагере, а вообще по-своему живут. Враги, русских не любят, честное слово враги. Да они там и католики все, одно этого...
- ГДР?
- Ну, настоящая заграница, просто так не попадешь, что ты. Партийная линия, проверки, вот если повезет. Там, конечно, магазины не то что у нас, заграница...
- Чехия?
- Ну обувь хорошая там, только ж достать... Братья-славяне, цветами встречали, так рады были, когда советские танки пришли, они понимают, кто их от Гитлера спас.

1985-й год. У маминой мамы в шатком книжном шкафчике на фоне шолоховских книг черно-белая фотография Сталина. В серванте с посудой - дедова коллекция пачек из-под импортных сигарет, красивые пачки с иностранными буквами. По пути к серванту надо не споткнуться: под линолеумом - гора строительного мусора, которая заметно выше остального пола: строители сгребли мусор в кучу, убирать не стали, так и настелили поверху. Плевать, сроки.

- Франция?
- Вино, устрицы какие-то... нереальный мир, - увидеть Париж и умереть, - мечта недостижимая, - когда-то у них был Наполенон, но с тех пор ничего особенного. Капстрана.
- ФРГ?
- Враги. Под Америку полностью легли, подстилка, как были фашисты, так и остались там у себя. Хоть бы только опять не поперли...
- Испания?
- Они со своей инквизицией выкосили себе весь генофонд. Вообще всех красивых сожгли и самых умных поубивали, под корень.
- Португалия?
- Да один хрен...

- Стоп, - говорит студент, - В советском союзе рассуждали о генофонде в Испании?
- Это из Ефремова. Ну да, было.

- Ладно... Бельгия!
- "Дежурит солдат на ядерной установке, устал, о пульт облокотился да и уснул. Тут офицер, солдат вскочил: - Товарищ лейтенант, за мое дежурство происшествий не было! — Не было, говоришь? А Бельгия где, твою мать?! Два наряда вне очереди!!!".

- Это реально смешно, - говорит студент, который раз в неделю кричит по ночам, потому что ему снится ядерная война. Впрочем, я кричу не реже.

Продолжаем.

- Нидерланды?
- Кто это?
- Понятно! Финляндия?
- Да чухонцы, себе на уме, правильно у них территорию отгрызли, могли дружить с ссср - так не стали ж! Чухня.
- Швейцария?
- Еврейство, деньги, опора капитализма. Вообще из одних банков страна состоит.
- Норвегия?
- А где это?

Честно выдаю первые ассоциации, не думаю, почти не помню, какой сейчас год, я вся там.

- Афганистан?
- Не додавили там, социалистическая же республика могла быть. Даром парней положили.
- Китай?
- Перемудрили они там со своим коммунизмом чего-то. Но термос хороший, вон стоит, с цветами...
- Чили?
- Пиночет. Диктатор. Сальвадор Альенде, герой. Посмертно.

- Вот тут даже правда, - говорит студент, - Люксембург?
- Чё?
- Ясно, Италия?
- Макаронники несерьёзные, воевать не могут, ничего не могут. Море теплое.
- Мексика?
- Сомбреро, гитара. Для продвинутых - текила, но это уже сложно.


И это, в общем, одно из самых больших преступлений и есть: погрузить сотни миллионов человек, три или четыре поколения в тотальное интеллектуальное и духовное убожество. Советские фильмы можно считать хорошими - если никаких других не видел. Ну, может "Леди Гамильтон" пару раз завезли, жуткую Анжелику и индийское кино...
На новый год Гурченко или Брыльска.
В школе стоматология в отдельном закутке без наркоза. Как и аборты, но это мне женщины расскажут потом.
У деда опасная бритва в футляре времен службы, 1950-й год.
Логарифмическая линейка оттуда же. Как ею пользоваться - непонятно.
Счеты на шкафу, над плитой ржавеет расписанный хохломскими розами поднос, тазы и корыта из закрытого военного городка в Приморье, ведь что привез - с тем на гражданке и живешь, новое пойди добудь.

Выныриваю.

На такие мозги можно вываливать что угодно: Джуну, Кашпировского, приватизацию - все ляжет, никаких противоречий. Паспорта поменяли. Сталин исчез из шкафа - но не из кино, не из телевизора, не из головы.

Господи, каким чудом, откуда здесь взялись нормальные люди?

Но есть, есть.

Студента на дискорд-серверах банять ліваки - за те, що він відкрито підтримує Ізраїль.

Ці сервери знаходяться виключно у західних країнах.
Простір більшою часткою англомовний.
Модери - люди коло 40 і молодші.
Орієнтовано на підлітків, бо може працювати і як соціальна мережа.

Мати мого батька росла на Дніпропетровщині. Тепер це місто зветься Дніпро. А в ті часи - бабуся народилася у січні 1926 - то був Катеринослав.

Мало кому можна побажати народитись у 1926 у селі під Катеринославом.

Коли у 1932 році до них прийшли забирати все - то вже була не перша хвиля.

Спочатку їхнього батька - їх було три сестри, бабуся молодша - розкуркулили за те, що в нього був табун.
Потім - за те, що в нього був кінь.
І у 1932 прийшли забирати залишки, аж до останньої одежини.

Моя бабця, якій, як не важко вирахувати, було шість років, склала свій одяг докупи, сіла на нього зверху і сказала:

- Не дам! Це моє!

Яким дивом її не жбурнули головою у стіну після цього - я не розумію досі. Можливо, вона розсмішила прийдешніх. Тож вони пішли, не штовхнувши дівчинки і забравши весь інший одяг і домашній мотлох, все, крім її речей.

Як вижили?
Дивом. Визіння. На той момент мати трьох сестер вже розійшлася з чоловіком, який ще до цих подій знайшов собі жінку у місті, там з нею і жив.

Тож коли настав голод, він возив дітям і колишній жінці їжу з міста.

В Україні. Влаштувати штучно голод. Щоб села мерли. І щоб їжу у село (!) везли з міста (!!), боючись кожної тіні на дорозі, бо пограбують і самого вб'ють.

Ні корови, ні свині, тільки сталін на стіні.
Серп і молот - смерть і голод.



Я вже про це писала. А ось про що я не писала і ніколи вже не напишу - це про те, що у тій величезній сім'ї із тітками-дядьками і усім іншим можливим віттям точно половина молодиків ходила за Нестором Махном. Ну от не могло це їх оминути, особливо якщо згадати тих коней, що їх табун у прадіда ходив.

А не напишу я про це тому, що я про це в бабусі не спитала.

А не спитала я цього, бо сама про Махна майже нічого не чула окрім пропаганди. А пропаганда адреси не дає, через неї враження було таке, що жив і діяв Махно десь на Одещині. От я і не зв'язала одне з іншим.

А радянська школа про таке не розкаже.

Як і про день народження Нестора Махна, який саме ось сьогодні.


В мене мала бути хоч якась історія про Махна. Смішна чи може страшна, але з корінням у самій реальності того часу, розказана тими, на чиїх очах все те було. Але її нема.


Маніпулятори від історії і культури (або від брехні і пропаганди) називають українську культуру пустим місцем і кажуть про відсутність досягнень та імен. По-перше це брехня, або той, хто це каже є звичайним невігласом, амьобою. По-друге, злочини Сандармоху саме для цього і вчинили, щоб 50 років поспіль такі, як я, самі своїх предків не впізнавали. Щоб не знали про власну країну нічого справжнього, тільки московську брехню.

Але брехня не встоїть.
Опори в неї нема і сама вона не опора.


Так, вони (кати та їх наступники-маніпулятори) мали часткову "пабєду", через що у мене нема зараз власної або родинної історії про Махна, бо я не знаю напевно.

Значить, я напишу про бабцю те, що знаю.
А потім про діда.
А потім ще раз, на якійсь іншій платформі у мережі.

Це буде інфополе, до якого я приклала руку, це буде контекст для тих, хто знає, що я не пропагандист, хто бачив, що цей блог на своєму початку був не тільки російськомовний, а ще й дуже наївний... якщо це слово у наш час хоч якось передає всі матюки з цього приводу, якими насправді повниться голова.

На відео саме той темний і мокрий Чернігів, який я люблю.

https://www.facebook.com/groups/2216109242010569/posts/3525186051102875/

Як треба писати дибри --- https://redis.dreamwidth.org/295101.html

А ще у нього є отаке --- https://redis.dreamwidth.org/295451.html

Суд відмовив у задоволенні позову Управління Чернігівської єпархії Української православної церкви щодо визнання поновленим договору про строкове спільне безоплатне користування майном Єлецького монастиря.

--- https://censor.net/ua/n3451869

Пояснення: УПЦ - то москва, мп. Київ - ПЦУ.
москва так маскується, щоб виглядати під свою.

Нафіг, нафік, нафіххх!

Ви це зробили, ви неймовірні й чудові!

*

До речі, то було не танукі в тому лісі. То був справжній єнот, який полоскун, просто смуги на хвості не було видно через бруд!

Мені здається, що брудний хвіст в єнота-полоскуна то вже серйозний сумнів щодо до його профпригодності... та якось живе :)

Дві хвилини тому дали гарячу воду.

Її з березня не було!

Як не з'їхати з глузду від щастя, в інтернеті має щось бути про це.