Блогери та коти
Tuesday, 25 July 2023 13:05![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kulbabaКотів я не люблю, у мене жорстка алергія. З дитинства, аж до астматитчних нападів. Але здалеку дивитись можу, вони дійсно кумедні та витончені. Я навіть відео з котиками дивлюся інколи, вони естетично бездоганнні. Пригадати хоча б чорного кота, який скидає склянку зі столу, а потім позіхає на всю пащу, бо котику нудно.
В багатьох блогерів є коти, в багатьох вони лізуть у кадр. Можна багато чого побачити, якщо не тільки слухати слова.
Коти Шейтельмана -- ізраїльтянина, що живе у Києві всю війну і під час обстрілів веде стрими, іноді навіть з-під столу, бо страшно, -- з'вляються у кадрі з власної волі. Вони вилазять на диван позаду свого хазяїна і, схоже, чітко розуміють, де треба лягти, щоб потрапити на відео хоча б вухом. Вони приходять самі по собі та йдуть самі по собі, по-котячому.
І це приємно бачити, бо я пам'ятаю, як зі своїми котами поводилася Латиніна, коли я ще її дивилася. Вона тягла їх до крісла, щоб вони були в кадрі -- навіть якщо це не входило у котячі плани на той момент. Латиніна тоді була чи не єдиною з популярних навколополітичних блогерів, хто використовував котів, це дійсно давні відоси. Але тепер я бачила багато і можу порівнювати.
Руслан Лєвієв кота майже не показує, але часто різко просить його замовкнути, коли той нявчить під час запису. Нащо тримати тварину у тому ж приміщені, де працюєш, якщо вона тобі аж настільки заважає? чи ви знімаєте у вашингтонській общязі і інших приміщень в хазяїна просто нема? Все одно міг би не гарчати так на звіра. Тим більше, що не дуже воно й діє.
Яковина плакав у кадрі за своїм попереднім котом і я вважаю, що це нормально. Ми живемо із своїми тваринами, ми любимо їх, вони дарують нам ємоції, свою дружбу і відданість, то чому ж не вшанувати пам'ять. Яковина з дружиною прожили без кота день чи два, зрозуміли, що то не життя, й узяли одразу двох кошенят, хлопча й дівчисько. Тепер ці двоє зрідка лазять по Яковині у кадрі і можна бачити, як вони ростуть.
Але найкраща кішка, як на мене, у Полонського. Це той, що гуляв Києвом і показував, що нормальне життя не припиняється попри обстріли. Горять ліхтарі, працюють кафе та крамниці, ходять люди і продовжується рух. Полонський -- не для інтелекту, він для настрою, гарної емоції, стриманого оптимізму. А його кішка ще та продумана тварюка. Вона сідає коло тієї його руки, що не зайнята компьютерною мишею і час від часу торкається господаря лапою, щоб не припиняв гладити і чесати. Кішку, видно постригли на літо, бо в тому хутрі в Києві здохнути можна, там персидська кров. Голову не стригли, це зайвий стрес. Але що змогли для тваринки зробили, а на зиму знову відросте.
Коти Латиніної не дуже мені подобалися, бо їх, схоже, перегодовували. Може саме для того, щоб, попоївши, вони спокійніше лежали в кадрі.
Левієвського кота шкода, бо мені шкода майже всіх, на кого при мені гримають. Тим більше, що кіт це не примхлива панянка і він не придурюється, тож якщо нявчить, то йому дійсно щось потрібно.
Коти Шейтельмана під час особливо гучних обстрілів підбираються ближче до господаря, пересуваючись підлогою по-пластунськи, і це аж розчулює. Що ж, страшно усім.
Полонський веде зі своєю кішкою діалог... принаймні, реагує на її репліки (а не гарчить, як Лєвієв) і точно читав Джерома К. Джерома, який писав про реакцію кішок на брехню.
І не в останню чергу завдяки своєму ставленню до котів Шейтельман і Полонський проживуть у моєму списку на відтворення довше, аніж протрималася Латиніна. Звісно, у її випадку справа не тільки у відвертому використанні тварин. Та це було однією з останніх крапель.
Ми, люди, достатньо сильні і можемо бути небезпечними. І нас, серед іншого, характеризує наше ставлення до слабших істот: дітей, тварин, рослин.
(Я думаю зараз про безкінечні відео з фронту, де бійці ЗСУ то рятують корову, що застрягла на паркані, то годують лисеня, то рятують перегузню, то бігають від розлюченої гуски.
І про інші репортажі, де носії "вєлічайшей культури" розстрілюють, як на сафарі, корів... цілими фермами, і кидають гнити, де ці "асвабадітєлі" вбивають страусів, розкрадають єнотів, тягаючи їх за хвіст вниз головою, прив'язують міни до котів).
Висновків писати не буду, я іноді ще пам'ятаю, що для висновків потрібні досліди та статистика.
Але право спостерігати і накопичувати спостереження має кожен і цього не припинити.
В багатьох блогерів є коти, в багатьох вони лізуть у кадр. Можна багато чого побачити, якщо не тільки слухати слова.
Коти Шейтельмана -- ізраїльтянина, що живе у Києві всю війну і під час обстрілів веде стрими, іноді навіть з-під столу, бо страшно, -- з'вляються у кадрі з власної волі. Вони вилазять на диван позаду свого хазяїна і, схоже, чітко розуміють, де треба лягти, щоб потрапити на відео хоча б вухом. Вони приходять самі по собі та йдуть самі по собі, по-котячому.
І це приємно бачити, бо я пам'ятаю, як зі своїми котами поводилася Латиніна, коли я ще її дивилася. Вона тягла їх до крісла, щоб вони були в кадрі -- навіть якщо це не входило у котячі плани на той момент. Латиніна тоді була чи не єдиною з популярних навколополітичних блогерів, хто використовував котів, це дійсно давні відоси. Але тепер я бачила багато і можу порівнювати.
Руслан Лєвієв кота майже не показує, але часто різко просить його замовкнути, коли той нявчить під час запису. Нащо тримати тварину у тому ж приміщені, де працюєш, якщо вона тобі аж настільки заважає? чи ви знімаєте у вашингтонській общязі і інших приміщень в хазяїна просто нема? Все одно міг би не гарчати так на звіра. Тим більше, що не дуже воно й діє.
Яковина плакав у кадрі за своїм попереднім котом і я вважаю, що це нормально. Ми живемо із своїми тваринами, ми любимо їх, вони дарують нам ємоції, свою дружбу і відданість, то чому ж не вшанувати пам'ять. Яковина з дружиною прожили без кота день чи два, зрозуміли, що то не життя, й узяли одразу двох кошенят, хлопча й дівчисько. Тепер ці двоє зрідка лазять по Яковині у кадрі і можна бачити, як вони ростуть.
Але найкраща кішка, як на мене, у Полонського. Це той, що гуляв Києвом і показував, що нормальне життя не припиняється попри обстріли. Горять ліхтарі, працюють кафе та крамниці, ходять люди і продовжується рух. Полонський -- не для інтелекту, він для настрою, гарної емоції, стриманого оптимізму. А його кішка ще та продумана тварюка. Вона сідає коло тієї його руки, що не зайнята компьютерною мишею і час від часу торкається господаря лапою, щоб не припиняв гладити і чесати. Кішку, видно постригли на літо, бо в тому хутрі в Києві здохнути можна, там персидська кров. Голову не стригли, це зайвий стрес. Але що змогли для тваринки зробили, а на зиму знову відросте.
Коти Латиніної не дуже мені подобалися, бо їх, схоже, перегодовували. Може саме для того, щоб, попоївши, вони спокійніше лежали в кадрі.
Левієвського кота шкода, бо мені шкода майже всіх, на кого при мені гримають. Тим більше, що кіт це не примхлива панянка і він не придурюється, тож якщо нявчить, то йому дійсно щось потрібно.
Коти Шейтельмана під час особливо гучних обстрілів підбираються ближче до господаря, пересуваючись підлогою по-пластунськи, і це аж розчулює. Що ж, страшно усім.
Полонський веде зі своєю кішкою діалог... принаймні, реагує на її репліки (а не гарчить, як Лєвієв) і точно читав Джерома К. Джерома, який писав про реакцію кішок на брехню.
І не в останню чергу завдяки своєму ставленню до котів Шейтельман і Полонський проживуть у моєму списку на відтворення довше, аніж протрималася Латиніна. Звісно, у її випадку справа не тільки у відвертому використанні тварин. Та це було однією з останніх крапель.
Ми, люди, достатньо сильні і можемо бути небезпечними. І нас, серед іншого, характеризує наше ставлення до слабших істот: дітей, тварин, рослин.
(Я думаю зараз про безкінечні відео з фронту, де бійці ЗСУ то рятують корову, що застрягла на паркані, то годують лисеня, то рятують перегузню, то бігають від розлюченої гуски.
І про інші репортажі, де носії "вєлічайшей культури" розстрілюють, як на сафарі, корів... цілими фермами, і кидають гнити, де ці "асвабадітєлі" вбивають страусів, розкрадають єнотів, тягаючи їх за хвіст вниз головою, прив'язують міни до котів).
Висновків писати не буду, я іноді ще пам'ятаю, що для висновків потрібні досліди та статистика.
Але право спостерігати і накопичувати спостереження має кожен і цього не припинити.
no subject
Date: Tuesday, 25 July 2023 10:34 (UTC)no subject
Date: Tuesday, 25 July 2023 10:40 (UTC)no subject
Date: Tuesday, 25 July 2023 10:51 (UTC)Но война, критические ситуации развязывают руки подлецам, они перестают контролировать свои худшие черты
no subject
Date: Tuesday, 25 July 2023 10:54 (UTC)Теперь плеваться хочется, конечно. Но должны были годы пройти.
no subject
Date: Tuesday, 25 July 2023 11:34 (UTC)no subject
Date: Tuesday, 25 July 2023 11:45 (UTC)Лєвієва не слухаю тому, що мене дратує його манера розмови. Накі слухаю, та Віталія Портникова. Не знаю, чи є в них вдома тварини.
no subject
Date: Tuesday, 25 July 2023 13:07 (UTC)За Портнікова не скажу, мені важко його слухати. Не виключаю, що це тому, що він проговорює забагато болісних речей, мені емоційно важко.
no subject
Date: Tuesday, 25 July 2023 13:13 (UTC)no subject
Date: Tuesday, 25 July 2023 13:14 (UTC)no subject
Date: Tuesday, 25 July 2023 16:00 (UTC)no subject
Date: Tuesday, 25 July 2023 16:43 (UTC)Один из героев нашего времени - кот Степан из Харькова https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD_(%D0%BA%D1%96%D1%82)
no subject
Date: Tuesday, 25 July 2023 19:59 (UTC)"Нащо тримати тварину у тому ж приміщені, де працюєш, якщо вона тобі аж настільки заважає?"
Тому що фіг їх виставиш, їм цікаво.
Чоловік завжди на важливі відеодзвінки котів виствлчє з кімнати, вони обурюються, виють, скребуться, стрибають на ручку дверей.
Їх фундаментальні права на вільне пересування порушили.
no subject
Date: Wednesday, 26 July 2023 21:55 (UTC)no subject
Date: Wednesday, 26 July 2023 21:58 (UTC)no subject
Date: Wednesday, 26 July 2023 22:00 (UTC)