тут мала бути історія про Нестора Махна, але

[kulbaba]

Мати мого батька росла на Дніпропетровщині. Тепер це місто зветься Дніпро. А в ті часи - бабуся народилася у січні 1926 - то був Катеринослав.

Мало кому можна побажати народитись у 1926 у селі під Катеринославом.

Коли у 1932 році до них прийшли забирати все - то вже була не перша хвиля.

Спочатку їхнього батька - їх було три сестри, бабуся молодша - розкуркулили за те, що в нього був табун.
Потім - за те, що в нього був кінь.
І у 1932 прийшли забирати залишки, аж до останньої одежини.

Моя бабця, якій, як не важко вирахувати, було шість років, склала свій одяг докупи, сіла на нього зверху і сказала:

- Не дам! Це моє!

Яким дивом її не жбурнули головою у стіну після цього - я не розумію досі. Можливо, вона розсмішила прийдешніх. Тож вони пішли, не штовхнувши дівчинки і забравши весь інший одяг і домашній мотлох, все, крім її речей.

Як вижили?
Дивом. Визіння. На той момент мати трьох сестер вже розійшлася з чоловіком, який ще до цих подій знайшов собі жінку у місті, там з нею і жив.

Тож коли настав голод, він возив дітям і колишній жінці їжу з міста.

В Україні. Влаштувати штучно голод. Щоб села мерли. І щоб їжу у село (!) везли з міста (!!), боючись кожної тіні на дорозі, бо пограбують і самого вб'ють.

Ні корови, ні свині, тільки сталін на стіні.
Серп і молот - смерть і голод.



Я вже про це писала. А ось про що я не писала і ніколи вже не напишу - це про те, що у тій величезній сім'ї із тітками-дядьками і усім іншим можливим віттям точно половина молодиків ходила за Нестором Махном. Ну от не могло це їх оминути, особливо якщо згадати тих коней, що їх табун у прадіда ходив.

А не напишу я про це тому, що я про це в бабусі не спитала.

А не спитала я цього, бо сама про Махна майже нічого не чула окрім пропаганди. А пропаганда адреси не дає, через неї враження було таке, що жив і діяв Махно десь на Одещині. От я і не зв'язала одне з іншим.

А радянська школа про таке не розкаже.

Як і про день народження Нестора Махна, який саме ось сьогодні.


В мене мала бути хоч якась історія про Махна. Смішна чи може страшна, але з корінням у самій реальності того часу, розказана тими, на чиїх очах все те було. Але її нема.


Маніпулятори від історії і культури (або від брехні і пропаганди) називають українську культуру пустим місцем і кажуть про відсутність досягнень та імен. По-перше це брехня, або той, хто це каже є звичайним невігласом, амьобою. По-друге, злочини Сандармоху саме для цього і вчинили, щоб 50 років поспіль такі, як я, самі своїх предків не впізнавали. Щоб не знали про власну країну нічого справжнього, тільки московську брехню.

Але брехня не встоїть.
Опори в неї нема і сама вона не опора.


Так, вони (кати та їх наступники-маніпулятори) мали часткову "пабєду", через що у мене нема зараз власної або родинної історії про Махна, бо я не знаю напевно.

Значить, я напишу про бабцю те, що знаю.
А потім про діда.
А потім ще раз, на якійсь іншій платформі у мережі.

Це буде інфополе, до якого я приклала руку, це буде контекст для тих, хто знає, що я не пропагандист, хто бачив, що цей блог на своєму початку був не тільки російськомовний, а ще й дуже наївний... якщо це слово у наш час хоч якось передає всі матюки з цього приводу, якими насправді повниться голова.

Comments

[pani_stosia]

+

[dorimena]

это важно, можно соглашаться или не соглашаться с трактовкой, но фактам, рассказанным своим человеком, доверия больше

[biber551]

Правнук махновського сотника радісно привєтствує вас!

[kulbaba]

Здоровеньки були, пане, гарбуз по городу дошукавсь )))

[kulbaba]

Або вони з ним були, або вони про нього щось знали, або вони його самого бачили, але говорити про це в срср - яму собі рити.

[dorimena]

Я много чего успела от бабушки и тетей, ну и от отца, что он про своих узнал. У нас раскулачивали в 1940

[kulbaba]

Треба все писати.

[kulbaba]

Дякую.

[juan_gandhi]

Да, как-то надо восстанавливать историю, по кусочкам.

[kulbaba]

Так і робимо.

[dorimena]

Что могла уже написала. В мемориз много чего закинула

[skysnail]

Добре, що все більше країнців прокидається, і наше інфополе (це ви добре сформулювали) оживає, живе, поповнюється.
Це дуже тішить.

[biber551]

:) Мені теж нічого рідні не розповідали- повезло, інші люди розповіли.

[aucubagold]

Мамин батько якось спромігся вивезти сім'ю аж до тодішнього Туркестану, там і пересиділи ті страшні часи, а потім повернулися, не знаю тільки, чи у свою хату, чи вже ні. Не пам'ятаю. Але, мабуть, ні, бо вони весь час перебували у когось з родичів, що вціліли.

[zuka]

+
мої вижили, бо прадідусь був директором сільської школи, і вони жили при школі, де в підвалі знайшли мішок крахмалу для поклійки вікон. Усю зиму вони варили з нього кисіль і їли.

[ya_miranda]

+1 +1 +1...
И ведь все эти истории с другой стороны подаются как "смешное, посмотрите, как мы их". Сами бы так посидели.

[abalaeff]

Ось як! Тобто, у Радянському Союзі 1 січня святкували день народження Бандери, а 7 листопада – Махна? Но добре... 🤣

[kulbaba]

Уявила собі. Мене у березні рятувало те, що дріжжі були. Без яєць, без цукру, без олії, але щось схоже на хліб.

[kulbaba]

Да? А мне пока попадалось другое: "все голодали! Волга голодала! наших посчитать - так их больше ваших померло, так что заткнитесь".

[kulbaba]

:)

[kulbaba]

Мої у 1941 від окупації так хотіли втекти, дісталися Кубані, але німці швидко дійшли й туди. Ну то й вони й повернулися до рідної хати, а звідти німці молодь загребли до Австрії дороги будувати-ремонтувати. До перемоги бабця моя там і просиділа у трудовому таборі. Високоточної зброї тоді не сильно було, наприкінці війни союзники їх бомбили чи не щодня. 15 років ій було, коли вивезли.

[kulbaba]

У цьому дописі найцинніше - коментарі, ви бачили?

[skysnail]

Так, не всі. Зараз дивлюсь.

Є багато речей які начебто всі знали, але про це не говорили. Правда була настільки важкою, що почала витіснятись офіційною версією правди, а потім в неї вірили, чи майже вірили, особливо росіяни з їх культом мертвих дідів-героїв.

[ya_miranda]

Ого, даже ещё хуже(