Іскри від сонячної колесниці

[kulbaba]

00:00 - Що приховує звичайний бур'ян?
00:48 - Золоті часи кульбаби: Старий, сивий «дідусь»
02:12 - Битва за світло, воду, простір: армія абсолютних генетичних копій кульбаби
04:14 - Геніальна аеродинаміка: як літає пух кульбаби
04:51 - "Біла кров": тургор та гумова бомба для шин Continental
07:40 - Історія: від арабських лікарів до корабля "Мейфлауер"
08:56 - Хімічний склад: тараксалізин, інулін та застереження лікарів
11:06 - Міфи, символи та легенди: Голос предків
12:30 - Безпечна заміна каві: як готувати і до чого тут цикорій
14:05 - Цікаві факти: квітковий годинник та "Кульбабове вино"
17:07 - Філософський фінал: Мистецтво бути живим


https://youtu.be/__XncwCiFEQ?si=iD-mZecbu8pHpqm4

Watch on YouTube

Comments

[injunjane]

у мене обидва батьки із вищою освітою, тому резинова скакалка та ремінь були більш популярним способом виховання. Батько ніколи не лупцював руками, а ось мама могла, з одного такого випадку до сих пір є шрам на лобі. Вона каже, що я це вигадала

кричати могли, наприклад, якщо замість п*ятірок забагато четвірок. Але якщо нідайбох трійка...тому трійок не було.

я колись злилася, але перестала, коли повністю відокремила своє життя від їхнього. У мене до них дивне шизофренічне ставлення - їхні таланти, освіта та досить дивний для "росіян" кодекс щодо не красти і не брехати окремо, а оце все жахливе травматичне окремо. Не знаю, чи це правильно. Їхні батьки робили те ж саме, а коли били словами, а не руками, то виходило ще гірше

Але щодо інших - це інакше. Я б таких мужиків сама лупила. Чим прийдеться, але краще чимось дуже важким та гранатим

[kulbaba]

Не думаю, що вища освіта має до цього стосунок. Принаймні, прямий.
Моя життя не повністю відокремлене. Тож батько й досі псує нам з дитиною нерви. Я так бачу, що він мене переживе.
З моїх теж була якась користь щодо непоганого смаку у живописі, вони принесли додому хороші книжки з репродукціями. Але ж я давно розумію, що вони тільки споживачі, які самі не створювали ніякої краси, бо не вміли. Ремонти вони не завершували, клавіатуру поливали пивом, скатертини кидали під ванну і вони там заростали чорною пліснявою так, що вже не врятуєш. Бажання жити в чистоті або є, або нема.

[injunjane]

це, нажаль, найстрашніше, бо аб*юзер, коли залишається в доступному житті, продовжує жити в голові того, кого він аб*юзить.

мої найглибші співчуття. Це насправді дно, такі люди.

У мене зразково-показові на зовнішній ринок батьки. Порядні, організовані, талановиті і любителі чистоти і порядку. Їх усі завжди страшенно любили за це і до сих пір люблять і пишаються. Хто повірить, що це могло бути інакше, коли двері зачинені :) Але то таке.

[kulbaba]

Часто буває, що ми кажемо "то таке" і припиняємо обговорення саме там і у той момент, коли навпаки треба розлого обговорити або хоча б проговорити важливі речі. Але то вже, мабуть, до спеців... хоча їх і не напасешся з такими родинами і такими відносинами!)

[injunjane]

Згодна. Але краще із спеціалістами, тому що, як з*ясувалося, це занадто складно для людини без досвіду та професійного знання. В моєму випадку (типу "нормальні батьки", без попадань у лікарню, без сексуального аб*юзу, без краплі алкоголю) після кожного етапу копання було так погано, що доводилось тимчасово закривати і чекати до наступного етапу. Три роки із трьома різними людьми, усі не зі Східної Європи і усі страшно жахалися. Мені їх було більше жаль навіть, ніж себе :)

Я порівнюю з тими, у кого це все (або частина) було. Це як бачити свої аналізи, а потім пацієнта, що ходить на діаліз.

[kulbaba]

Щось мені підказує, що пацієнт не має жаліти свого психолога і боятись його травмувати, ця співпраця йде якось інакше, ні? ну, якщо буде час і гроші, дійду й до цього, подивлюсь, як це буває.

[injunjane]

та це я вже заднім числом :) я усіх так жалію, коли вже закінчилося, але в процесі...

[injunjane]

спойлер: це буде дуже важко, вибачте :( я навіть не знаю, як важко це може бути із психологом, який сам з тієї ж системи

[kulbaba]

Так, це буде важко. Але ж не жити з цим безкінечно.
Ні, я для себе вирішила. Якщо доживу і будуть гроші - я точно у терапії. Я навіть зараз йду трохи по Юнгу, бо це добре нагадує мені, що речі треба називати своїми іменами. Що мої батьки мені із самого початку вороги, бо вони самі травматики - і вони за все життя нічого не зробили, щоб собі допомогти не стати лицемірами, придурками і садистами.

[injunjane]

абсолютно та однозначно. життя поділиться на "до" та "після терапії". В хорошому сенсі :)

[kulbaba]

Так, я це в багатьох бачу, хто там був і потім описував.
Може, колись і дійсно терапія породить достатню кількість усвідомлених і вільних людей, що змінити звичний ментальний фон всього людства.
Може, у цієї революції і цього стрибка буде навіть якась назва.
Але є всі шанси, що ми втопимо все це у війнах і нам знову стане не до того.

[injunjane]

це все ота система. Я її тепер бачу всюди і однаково намагаюся уникнути навіть у дрібницях. Таке враження, що совок/рАсія навчилися від усіх Макіавеллі, деструктивних культів, мега-корпорацій, тираній та тиранів рабовласницького періоду разом та 70 років це тестував із різними значеннями параметрів.

А тепер тестує знову.

[kulbaba]

Люто плюсую.