2022, листопад, Чернігів
Wednesday, 30 November 2022 08:38![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kulbabaЯкщо хтось шукав vivagor з Бахмута (Щоденник пересічного українця, https://vivagor.livejournal.com), то ось тут:
Віктор Горобець -- https://twitter.com/Victor_Gorobets?ref_src=twsrc%5Egoogle%7Ctwcamp%5Eserp%7Ctwgr%5Eauthor
https://www.facebook.com/vivagor
*
Інтернету (Київстар дротом) не було з ранку позавчора до вчорашнього вечора. Це одне з найдовших відключень з весни, тоді бувало ще й не таке. Зате є опалення. Світло - непередбачувано, годин на п'ять можуть вимкнути, можуть не вимкнути. Графіків тут вже, мабуть, неможливо додержуватись. Вода - те саме. Здебільшого тепер пропадає холодна, а гаряча тьху-тьху-тьху тримається. От і хай буде, посуд мити тепер навіть я можу, бо у холодній воді працювати - то тортури для суглобів. Але я кожної хвилини пам'ятаю, як це - без води взагалі, тож не вередую.
Дитина вчиться, ходить по крамницях (проблемою чомусь є мило, пральний порошок, шампуні, соус томатний не завжди купиш, яйца дороженні, консерви дефіцит). Я перу, готую, щось прибираю, свічки по тарілках розставляю, щоб якщо навіть повністю стечуть на рідину, то не через край. Свекруха в'яже теплі шкарпетки та дарує нам. Мати подруги прислала із сином трохи варення, кілька баночок закруток (вже з'їли).
Серед ночі гучно впали книги з підвіконня. Лежали з весни, щось там ворухнулось - і полетіли майже всі. Переляк добрий, але швидкий - не прильот. Назад не стали повертати, лежать книжки попід стіною, над ними на стіні мапи -- світ, Європа, країна, область, -- і виглядає це богемно. В цілому - нормально.
Віктор Горобець -- https://twitter.com/Victor_Gorobets?ref_src=twsrc%5Egoogle%7Ctwcamp%5Eserp%7Ctwgr%5Eauthor
https://www.facebook.com/vivagor
*
Інтернету (Київстар дротом) не було з ранку позавчора до вчорашнього вечора. Це одне з найдовших відключень з весни, тоді бувало ще й не таке. Зате є опалення. Світло - непередбачувано, годин на п'ять можуть вимкнути, можуть не вимкнути. Графіків тут вже, мабуть, неможливо додержуватись. Вода - те саме. Здебільшого тепер пропадає холодна, а гаряча тьху-тьху-тьху тримається. От і хай буде, посуд мити тепер навіть я можу, бо у холодній воді працювати - то тортури для суглобів. Але я кожної хвилини пам'ятаю, як це - без води взагалі, тож не вередую.
Дитина вчиться, ходить по крамницях (проблемою чомусь є мило, пральний порошок, шампуні, соус томатний не завжди купиш, яйца дороженні, консерви дефіцит). Я перу, готую, щось прибираю, свічки по тарілках розставляю, щоб якщо навіть повністю стечуть на рідину, то не через край. Свекруха в'яже теплі шкарпетки та дарує нам. Мати подруги прислала із сином трохи варення, кілька баночок закруток (вже з'їли).
Серед ночі гучно впали книги з підвіконня. Лежали з весни, щось там ворухнулось - і полетіли майже всі. Переляк добрий, але швидкий - не прильот. Назад не стали повертати, лежать книжки попід стіною, над ними на стіні мапи -- світ, Європа, країна, область, -- і виглядає це богемно. В цілому - нормально.