![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kulbaba--- https://yivienga-yoliia.dreamwidth.org/1109.html ---
Їв'єнґа
В історії мов були і будуть люди, які дали життя новим словам, що ними досі послуговуються покоління.
Мої наміри трохи інші: я хочу дати життя імені. Жіночому імені Їв'єнґа (саме так, чере ґ), якого ще не було в нашій мові.
Ніл Ґейман міг би сказати про це ім'я, що воно народилося від лобового зіткнення імен Єва та Інга, від чого в кожного з них злетіла перша буква і причепилася на нове місце... вони, так би мовити, обмінялися головами. Що ж, теж версія. Дуже гарна версія, бо Єва означає «подателька життя» або такі чудові риси, як «жвава» і «пустотлива», а ім'я Інга походить від імені давньокельтського бога родючості (і постійно нагадує мені про руну Інг, чия назва походить з того ж самого джерела).
Тож, якщо казати про значення новостворенного імені Їв'єнґа, то там усе зрозуміло і навіть гармонійно.
Але технічно все було не так!
Це були такі кубики, на яких намальовані милі моєму серцю прикмети моєї землі: "ґ", "є", унікальна "ї" та апостроф. Мені хотілося створити таке ім'я, яке і звуком, і накресленням казало б само за себе: доброго вечора, ми з України!
Тож треба було з цих камінців побудувати нове слово. І закріпити. Чим?
Якщо вже я створюю саме жіноче ім'я, то, мабуть, потрібна літера "а". І, можливо, літера "н".
Те, що починатись це ім'я буде саме з Ї -- не підлягало сумніву. В цьому-то й сенс! Або його здоровенна частина.
Що ж після "Ї"? Відповідь на це питання була знайдена задовго до мене, бо існувала і існує народна форма (короткий варіант) імені Євгенія -- Ївга. Ніщо не стає на це місце краще за литеру "в", ніщо не звучить так доречно, тож нехай так і буде. А після "в" стає доречним апостроф, тож його і ставимо. Апостроф передує літері "є", яка одразу постає у всій своїй красі, бо на неї падає наголос. А далі все просто.
Тут можна ще згадати співзвучне ім'я Вів'єн, що означає «живий» або «живе». Тобто -- це все про життя.
Але життя бентежне... Сталося так, що плануючи вигадати одне ім'я, я вигадала два. Друге народилося, як символ життя без літери "ё", а тому починатись воно мусило на "Йо" -- і ніяк інакше. А далі було просто: ніжна "л" і Різдвяна пора, яка була святом для людства задовго до того, як з'явився привід святкувати Різдво. Саме так я відчуваю зміст та сенс імені Йолія і тут я вже не впевнена, що його не створив хтось раніше за мене. Та мені не жалко, хай буде.
Їв'єнґа Йолія
або
Йолія Їв'єнґа,
кому як більше подобається. Необов'язково разом, необов'язково з такими значеннями, кожен може знайти свій сенс.
Мені подобається, як це звучить. Тож -- нехай буде.
Їв'єнґа Йолія. Доброго вечора, ми з України :)
-----------------
Транслітерація з сайту державної міграційної служби України -- https://dmsu.gov.ua/services/transliteration.html
Yivienga Yoliia
Перевірити самостійно можна тут -- https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/55-2010-%D0%BF
-----------------
Якщо не важко - репостніть. Бо якось же воно повинно йти до людей. Дякую!
--- https://yivienga-yoliia.dreamwidth.org/1109.html ---
Їв'єнґа
В історії мов були і будуть люди, які дали життя новим словам, що ними досі послуговуються покоління.
Мої наміри трохи інші: я хочу дати життя імені. Жіночому імені Їв'єнґа (саме так, чере ґ), якого ще не було в нашій мові.
Ніл Ґейман міг би сказати про це ім'я, що воно народилося від лобового зіткнення імен Єва та Інга, від чого в кожного з них злетіла перша буква і причепилася на нове місце... вони, так би мовити, обмінялися головами. Що ж, теж версія. Дуже гарна версія, бо Єва означає «подателька життя» або такі чудові риси, як «жвава» і «пустотлива», а ім'я Інга походить від імені давньокельтського бога родючості (і постійно нагадує мені про руну Інг, чия назва походить з того ж самого джерела).
Тож, якщо казати про значення новостворенного імені Їв'єнґа, то там усе зрозуміло і навіть гармонійно.
Але технічно все було не так!
Це були такі кубики, на яких намальовані милі моєму серцю прикмети моєї землі: "ґ", "є", унікальна "ї" та апостроф. Мені хотілося створити таке ім'я, яке і звуком, і накресленням казало б само за себе: доброго вечора, ми з України!
Тож треба було з цих камінців побудувати нове слово. І закріпити. Чим?
Якщо вже я створюю саме жіноче ім'я, то, мабуть, потрібна літера "а". І, можливо, літера "н".
Те, що починатись це ім'я буде саме з Ї -- не підлягало сумніву. В цьому-то й сенс! Або його здоровенна частина.
Що ж після "Ї"? Відповідь на це питання була знайдена задовго до мене, бо існувала і існує народна форма (короткий варіант) імені Євгенія -- Ївга. Ніщо не стає на це місце краще за литеру "в", ніщо не звучить так доречно, тож нехай так і буде. А після "в" стає доречним апостроф, тож його і ставимо. Апостроф передує літері "є", яка одразу постає у всій своїй красі, бо на неї падає наголос. А далі все просто.
Тут можна ще згадати співзвучне ім'я Вів'єн, що означає «живий» або «живе». Тобто -- це все про життя.
Але життя бентежне... Сталося так, що плануючи вигадати одне ім'я, я вигадала два. Друге народилося, як символ життя без літери "ё", а тому починатись воно мусило на "Йо" -- і ніяк інакше. А далі було просто: ніжна "л" і Різдвяна пора, яка була святом для людства задовго до того, як з'явився привід святкувати Різдво. Саме так я відчуваю зміст та сенс імені Йолія і тут я вже не впевнена, що його не створив хтось раніше за мене. Та мені не жалко, хай буде.
Їв'єнґа Йолія
або
Йолія Їв'єнґа,
кому як більше подобається. Необов'язково разом, необов'язково з такими значеннями, кожен може знайти свій сенс.
Мені подобається, як це звучить. Тож -- нехай буде.
Їв'єнґа Йолія. Доброго вечора, ми з України :)
-----------------
Транслітерація з сайту державної міграційної служби України -- https://dmsu.gov.ua/services/transliteration.html
Yivienga Yoliia
Перевірити самостійно можна тут -- https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/55-2010-%D0%BF
-----------------
Якщо не важко - репостніть. Бо якось же воно повинно йти до людей. Дякую!
--- https://yivienga-yoliia.dreamwidth.org/1109.html ---
Re: об этом?
Date: Monday, 20 March 2023 16:51 (UTC)Официально -- ничего не происходит. Но на севере люди обязательно мысленно для себя отмечают: ага, тьма закончила увеличиваться, начинает расти день. Поворот к весне и лету совершается. Кое-кто из этих многих даже залезает проверить, а когда это точно происходит в этом году по часам. Кое-кто свечи зажигает, не для фото, просто порадовать себя. Есть, конечно, фанатики, которые и костер устраивают, но это действительно отдельные компании. А так, про себя отметить и огонек зажечь - это как с подбиранием каштанов: ты просто это делаешь :)